fbpx
Блог, В Україні, Важливе, Культура Харьковчук Оксана

Проєкт «Музей. Століття» у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

04.09.2019, 10:00

Перший історико-документральний виставковий проєкт «Музей. Століття» представили у Музеї Ханенків. Завдяки архівним документам та клопіткій праці вдалося дослідити та показати долю музею та його колекції від 1919 року.

This slideshow requires JavaScript.

Організатори звертали увагу на ключові питання пов’язані зі заснуванням музею: що стоїть за датою 23 червня 1919 року і чому її обрали за точку відліку, які події цьому передували, як це позначилося на подальшій долі музею, а також де і чому перетинається історія й сьогодення.

Історико-документальний виставковий проєкт «Музей. Століття» акцентує увагу на архівних документах, робота з якими дозволяє відмежовувати міфи, перевіряти дані, а також змушувати дослідників задаватися безліччю питань та активно працювати.

Родзинками виставки можемо назвати оригінали архівних документів, як-от примірник заповіту Богдана Ханенка від 10 квітня 1917 року, а також вибрані пам’ятки з фондів музею, що експонуються вперше за довгий час.

Проект реалізований за підтримки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного.

This slideshow requires JavaScript.

Історія колекції музею бере відлік від початку 1870-х років, коли молодий юрист і палкий аматор мистецтва Богдан Ханенко узяв шлюб з Варварою Терещенко з родини відомих благодійників і меценатів.

Сам Богдан походив із давнього українського роду Ханенко, народився 1849 року у селі Лотоки на Чернігівщині. Деякий час навчався юриспруденції у Москві, згодом переїхав до Петербурга, де і захопився колекціонуванням художніх творів.

Під час весільної подорожі до Італії подружжя придбали перші твори для спільної колекції.

І тільки з 1881 року  у Києві Ханенки активно вливаються у культурне та суспільне життя. Діяльність Богдана Ханенка поширюється у кількох напрямках: сільськогосподарське і промислове підприємництво, фінанси, державна законотворчість, благодійництво, охорона здоров’я, народна освіта, історія, мистецтво.

Відомий як власник та дослідник цінних зібрань предметів археології та світового мистецтва, упорядник і видавець наукових каталогів, спонсор археологічних досліджень в Києві та по Україні, Ханенко у 1890-х роках очолив і довів до успішного завершення справу організації відкриття у Києві першого публічного музею. Нині в цій будівлі розміщується Національний художній музей України. Туди він передав значну частину своєї колекції – зокрема, безцінну археологічну збірку.

«Музей має бути не лише зібранням раритетів та взірців, але водночас і школою, і храмом, і священним місцем, куди мусять стікатися всі для вивчення прекрасного і поклоніння красі – щоб потім, у житті, любити і шанувати красу», – так Богдан Ханенко висловив своє бачення нового музею на церемонії 1904 року.

Для створення та підтримки існування в Києві музею світового мистецтва Богдан Ханенко доручив дружині передати громаді його колекцію мистецтва, а згодом увесь маєток та книгозбірню разом з великим прибутковим будинком поряд.

«Творіння геніїв, – пише він у своїх мемуарах, – за своєю суттю, не можуть належати лише тим, хто ними володіє, художній твір – надбання, яке належить усім… Ось чому у дарунках жертвувачів музеям слід вбачати лише щедре повернення належного».

Тож Варвара Ханенко звертається до Української академії наук із проханням прийняти колекцію та будівлі у своє підпорядкування. Це стається 1921 року. Варвару Ханенко приймають до складу Комітету «Музею мистецтв ВУАН імені Б. І. та В. Н. Ханенко».

«Вона не хотіла лишати Київ і Музей, який був для неї дорожчим за саме життя», – писав Сергій Гіляров, перший хранитель музею, чиїми зусиллями було досліджено та систематизовано колекцію.

Український промисловець та видатний меценат Никола Терещенко у 1887–1888 роках звів на ділянці №15, тодішній Олексіївській вулиці, невеликий двоповерховий будинок і передав його у власність своїй старшій дочці Варварі (Ханенко). Внутрішнє оздоблення інтер’єрів велося вже за нових господарів – подружжя Богдана та Варвари Ханенків.

Інтер’єри особняка, їхнє архітектурно-художнє стильове вирішення формувалося упродовж наступних шести років (ймовірно архітекторами і художниками: Р.-Ф. Мельцер, П.Бойцов, Л.Марконі, В.Катарбінський, М.Врубель).

В європейській традиції приватного колекціонування другої половини 19-го століття існували певні тенденції  в експонуванні «універсальних» мистецьких та історичних зібрань, до яскравих прикладів яких, безперечно, належала і колекція Ханенків.

В руслі модного на той час в Європі архітектурного стилю «історизм», інтер’єри будинку Ханенків тонко стилізовано з використанням ключових принципів та елементів архітектурних стилів різних епох минулого. Тут і стриманість середньовічної готичної зали, і неспокійна мінливість бароко, і затишок бюргерського голландського дому, й розкіш французького кабінету, і театральна ефектність стилю «макарт».  

Нанесені золотом написи – філософічні рядки з «Божественної комедії» Данте – на стелі парадних сходів, досі нерозшифровані в своїй символіці лицарські герби на стелі «Золотого кабінету». Дім-загадка, дім, сповнений особливої, магічної атмосфери й любові до мистецтва.

Віртуозна стилізація віталень підсилювала сприйняття розміщених в них безцінних оригіналів світового мистецтва.  Найкращими документами цього унікального синтезу епох сьогодні є старі світлини, що зберегли для нас тогочасні образи будинку.

Уже 1891 року на замовлення господарів будинку київський архітектор Олександр Кривошеєв звів з лівого боку будинку двоповерхову прибудову, внаслідок чого простір «готичного» залу значно розширився, а на фасаді дому між вікнами другого поверху вперше з’явилося рельєфне зображення герба роду Ханенків.

У червні 1919 року будинок разом із мистецькою колекцією Ханенків був націоналізований декретом Радянської влади, і в ньому був відкритий державний музей.

1923 року з фасаду музею було прибрано герб роду Ханенків, а імена господарів дому та засновників колекції світового мистецтва було виключено з назви музею, як зазначалося в документі, «з огляду на повну відсутність заслуг Ханенків перед пролетарською культурою».

Великих втрат будівля музею зазнала в роки нацистської окупації Києва в 1941-1943 роках. Відтоді, частину оригінального облаштування знаменитих ханенківських віталень – було втрачено назавжди.

За період тривалої капітальної реставрації будинку  музею (1986-й, 1998 роки) спільними зусиллями команди істориків, архітекторів та реставраторів вдалося відновити значну частину оригінального вигляду будівлі. Герб на фасаді було відновлено, здійснено виважену наукову реконструкцію частково втрачених унікальних інтер’єрів будинку.

This slideshow requires JavaScript.

І тільки в 1999 році назві музею було повернено імена його видатних фундаторів – Богдана та Варвари Ханенків.

Офіційний сайт

Фото: Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

Docudays UA

Docudays UA оголосив імена учасників національної конкурсної програми: ■ «Май далеко – май добре», Ганна Ярошевич;  ■ «Земля Івана», Андрій Лисецький;  ■ «Сіль із Бонневіллю», Семен Мозговий;  ■ «Казка про Коника», Уляна Осовська і Денис Страшний;  ■ «Рози. Фільм-кабаре», Ірена Стеценко. «Ми придивимося до повсякдення, мрій та роздумів головних героїв: обиратимемо між коханням та покликанням, […]

Музичний інструмент, якому 18 тисяч років

Французькі науковці відтворили звучання музичного інструменту, якому 18 тисяч років – слухаємо. Це мушля хижого морського равлика Charonia lampas. Спочатку її розглядали, як ритуальну чашу, яку вивчали близько сторіччя. Дослідники припускають, що люди могли використовувати спеціальний мундштук із пташиної кістки, аби полегшити процес вилучення звуків. The News&Culture

Відеопроєкт про культурні події в Україні

Український інститут у Лондоні запускає відеопроєкт про визначних осіб, історичні та культурні події в Україні. «Ми обрали формат коротких відео, аби їх побачило більше людей […] Україна та її спадщина дуже різноманітні. Фільми зацікавлять як українців, так і іноземців», – зазначає Олеся Хромейчук, директорка інституту. Український інститут в Лондоні заснований у 1979 році кардиналом Йосифом […]

Гігантські сніжинки приголомшили Фінляндію ❄️

Митець Янне Піккьо та 11 волонтерів працювали над малюнками два дні. Їх утворюють тисячі слідів на засніженому полі для гольфу у місті Еспоо. Діаметр – 160 метрів. Одна з волонтерок повідомила, що вони три години сміялися і ходили, поки створювали арт-об’єкт. У цьому допомогла мотузка, снігоступи, спеціально роздурковані макети слідів та інструкції Янне. Правильні відбитки […]