fbpx
Культура, Блог Марія Старікова

Огляд виставки «Медіазалежність. Українська версія» в Національному центрі «Український дім»

30.11.2019, 19:00

20 листопада в Українському домі стартував глобальний проєкт «Культурні ініціативи», відкриттям якого стала виставка «Медіазалежність. Українська версія». Поява фотографії та розвиток імпресіонізму започаткували сучасне мистецтво і назавжди змінили комунікацію між світом і людиною. Нині фотографія – це особливе бачення; форма мислення; наріжний камінь у діяльності митців. «Постмедійність» притаманна роботам, що імітують погляд крізь об’єктив. Це картини, написані у кіно- або фотостилістиці. Це форма, сутність і контакт, який встановлюється між артистом, глядачем та середовищем.

«Культура є основою нашого буття, а сучасне мистецтво – його підтримкою. Це не ілюзорний світ, це – реальність, що примушує думати» – Ольга Вієра, директорка УД. – «Сьогодні існує якийсь конфлікт між старшим і молодшим поколінням, тому ми хочемо об`єднувати, актуалізувати етно, представити традиційність у сучасному форматі, щоб зацікавити молодь»

Відтепер інституція представлятиме національний продукт у творчих і креативних галузях. «Ініціативи, спрямовані у майбутнє» – таким є гасло нового відкритого простору, його мета – подолання культурних дистанцій між різними жанрами та верствами суспільства. Проєкт базується на ґрунтовному дослідженні постмедійності, яке здійснила мистецтвознавиця Вікторія Бурлака. 

«Люди постійно відзначають, що дуже мало уваги приділяється візуальному мистецтву» – Аліса Гришанова, керівник проєкту. «Його інтеграція у публічний простір – питання часу, для вирішення якого необхідно створити єдину культурну політику. Це ще одне питання часу, та коли ж він уже настане? Потрібно брати відповідь у свої руки»

Автором масштабної медіа-інсталяції в центральному залі є Степан Рябченко – «Електронні вітри» відразу привертають увагу та занурюють глядача у контекст. На другому поверсі розташовані твори авторів, як-от: Олег Тістол, Ігор Гусєв, Василь Цаголов, Олександр Гнилицький, Альона Гром, Юрій Сивирин, Юлія Савенко, Юлія Кисіль, Ірина Клименко.

Картини, які по-різному говорять про те саме: медіагігієна, свідомість, самопрезентація і медіазалежність, як «діагноз сучасного суспільства, що увійшов у хронічну стадію». Чим далі, тим складніше відірватися від ґаджетів – їх відсутність здатна викликати тривожність та навіть паніку. Збулося, нарешті, пророцтво Маклюєна: медіа стали органічним продовженням нервової системи людини.

У малій залі представлені нові роботи Олега Тістола – художник прагнув зобразити постійну зміну постмедійності. Це й картина «Європа», продукт роздумів артиста про «ще живопис» та «вже живопис» – різні види живопису, який законсервувався та дожив до наших днів. «Ми так відстали, бігаючи по колу, що в якийсь момент опинилися попереду всіх» – соцреалізм переріс у постсоцреалізм, а той розвивається паралельно із постмодернізмом. Це й «В`єтнам» – Тістол шанує екзотичність та екзотичні народи. Він і сам відчуває себе екзотикою, підкреслює її та вважає, що саме вона є цікавою в нас для нас. Нормальність умовна; багато що залежить від сприйняття. Люди не повинні ховатися від світу.

Ігор Гусєв представив картину «Та, що ковтає шпаги» – вона ніби розмиває реальність, розтягує час та проводжає в інший вимір, подібний до соціальних мереж. Цей прийом використовує і Герхард Рітхер, переконаний: портрет не повинен відображати душу, сутність та характер моделі, а художник не повинен передавати своє сприйняття. Реальність не можна побачити чи усвідомити, вона завжди лишається під зовнішньою оболонкою.

На третьому поверсі у великій залі представлені інсталяції артистів, як-от: Олег Тістол, Арсен Савадов, Марго Рєзнік, Ольга Дрозд, Юлія Лебедь, Анна Легенька, Олег Голосій, Олександр Гнилицький, Арсен Савадов, Ксенія Оксінь, Ave Libertatemaveamor, Rými art group, Стан Квітко, Борис Кашапов, Олексій Сай, Іван Сай, Юлія Кисіль, Ольга Балансіага, Ксенія Гнилицька, Анна Роєнко, Андрій Сидоренко, Катя Березницька.

Вони різняться за посилом та формою: скульптури, картини, відеоарт.

Деякі дуже ексцентричні:

Марго Рєзнік

Відеоперфоманс: «Рожеві шмарклі»

Ідея: «думай позитивно, склянка завжди наполовину повна, завжди». Якщо ніколи не відчуваєш негативних емоцій і не втрачаєш контроль, то це про байдужість і відстороненість, а не про адекватність. Придушені емоції витікають з носа рожевими шмарклями – трохи огидності у псевдостерильному суспільстві.

Деякі інтригують:

Rými art group (Ксенія Оксінь, Ave Libertatemaveamor)

Інсталяція: «Надмірне використання»

Ідея: альтернативний гіпертрофований простір – антиутопія, жага контролю. Зображення нанесені чорно-білою фарбою, щоб не відволікати від головного. Питання до глядача просте: чи відчуваєш ти себе у безпеці, опинившись під прицілом? На відео представлені камери, що стежать за людиною в публічному просторі і те, як це виглядає за монітором. Заплутана історія про відчуття комфорту і безпеки у добу інформаційних технологій.

Деякі змушують замислитись:

Стан Квітко

Відео: «Класики»

Ідея: ілюстрація крихкого і досить драматичного світовідчуття нинішнього покоління Z, яке виросло в умовах віртуальної реальності. Це не «медійна ейфорія». З одного боку, елемент занурення – панічна одержимість своїми страхами. З іншого – для цих дітей межа між смертю та життям є досить умовною, як і межа між віртуальним та реальним.

Деякі – надихають:

Борис Кашапов

Відео: «Екосповідальня»

Ідея: у сучасному світі екологічна свідомість є новою формою релігійності; єдиним універсальним критерієм, що забезпечує безапеляційний розподіл на праведників та грішників. «Сповідальня» створена для того, щоб відвідувачі могли «покаятись» у своїх гріхах проти екології та отримати їх відпущення. В релігійній практиці каяття є очищенням. Та чи є каяття шляхом до очищення навколишнього середовища?

«Цей проєкт стосується дуже важливої теми – медіазалежності. Я вражений тим, що за статистикою пересічний дорослий щодня проводить 6 годин 42 хвилини в Інтернеті» – зазначає Браян Фурман, заступник аташе з питань культури посольства США. – «Насолоджуючись творами виставки, давайте подумаємо над тим, що саме означає бути свідомими споживачами медіапродуктів».

600 дронів у нічному небі Китаю

У Китаї встановили світовий рекорд: 600 дронів запустили у нічне небо, які зобразили історію Вінсента Ван Гога, та відтворили деякі з його картини: «Зоряну ніч», «Соняшники», «Квітучі гілки мигдалю». Організатори – Тяньцзінський Університет і компанія EFYI Group. Шоу потрапило до Книги рекордів як найдовша анімація, виконана безпілотними літальними апаратами. Вона тривала 26 хвилин 19 секунд. […]

Цвітіння унікальної квітки

В оранжереї Кембриджського університету зацвіла унікальна квітка. За цим спостерігали тисячі людей з усього світу. Селеніцереус, «місячна квітка», «цариця ночі» – усе це рідкісний кактус, пелюстки якого схожі на корону, розпускаються вночі та квітнуть лише 12 годин. Співробітники розповідають, що вона пахла жимолостю і гарденією, а на ранок – громадським туалетом. Оскільки кактус ховається у […]

Роботи українських фотографів у Центрі Помпіду

До Центру сучасного мистецтва Помпіду передали роботи українських фотографів. Вау! Це важливий крок для української, радянської та пострадянської фотографії, що прокладає шлях до співпраці зі світовими музеями. Цьогоріч відбудеться масштабна виставка, присвячена сучасному українському мистецтву. На ній представлять понад 130 світлин. Ініціатори – Український клуб колекціонерів сучасного мистецтва, Колекція Гриньових, Музей Харківської школи фотографії, культурні […]

«Небезпечні, але чарівні» скульптури

Творчість Дженніфер Маестро доводить: будь-який предмет можна перетворити на витвір мистецтва. Художниця використовує кольорові олівці для створення скульптур, а починала – з цвяхів та віконної ширми. Більшість робіт втілюють морських їжаків та інших морських істот. Дженніфер вважає їх «небезпечними, але чарівними» і демонструє ці якості у своїх скульптурах. The News&Culture