fbpx
Культура, Блог, В Україні, Важливе Галина Капустинська

Народне малярство – мистецтво, створене душею

16.09.2019, 10:00

This slideshow requires JavaScript.

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» розпочав серію тематичних виставок «Вибране», мета яких познайомити відвідувачів із кращими взірцями своїх фондових колекцій. Відкрили проєкт виставкою «Малярство». У ній представлені мистецькі пам’ятки зразки народних  ікон та народних картин, зібрані Іваном Макаровичем Гончаром до свого хатнього музею та науковцями до вже державної колекції національного центру народної культури.

Загалом, в експозиції ви побачите твори народних малярів, які репрезентують хатню та церковну ікону XVII – середини ХХ століть з різних регіонів України, як-от: Черкащина, Полтавщина, Київщина, Чернігівщина, Поділля, Галичина, Буковина, Покуття та Середня Наддніпрянщина.

Наша редакція завітала до Музею Івана Гончара, щоб розповісти вам про художню цінність та особливості українського наївного мистецтва. Тетяна Миколаївна, заступник генерального директора з наукової роботи, із задоволенням відкрила нам таємничі сторони народної ікони та народної картини, які представлені в Мистецькій галереї музею. Тож, пропонуємо разом із нами поринути в атмосферу мистецтва народного малярства.

«Ікона, яку ви бачите – Різдво Богородиці, створена на межі ХVII і ХVІІІ століть на Волині. Вона цікава тим, що в ній відтворено тогочасний інтер’єр міського волинського житла. Це, доречі, може бути цікавою інформацією для етнографів. Ми бачимо, тут кахляну грубу, горщики на печі, ткана смугаста ряднина, ліжко, на якому лежить свята Анна – мати Марії. Кожна  з прислуг займається своєю справою: купають дитину, кладуть у ліжечко, доглядають за матір’ю-породіллю. Тобто, відображено місцевий побут українців того часу. Якщо розглянути ікону детальніше, стає помітно, що іконописець, не знаючи пропорцій дитячого тіла, зобразив дитину як дорослу людину. Але від цих та інших неточностей ікона не втрачає своєї значимості. Навпаки, в ній відчувається щирість, тепло сприйняття,– розповідає Тетяна Миколаївна Пошивайло.

Народні  ікони і картини створювалися інтуїтивно, майже без використання художніх засобів, законів світлотіней та рефлексій. Малярі прагнули простіше та узагальнено передати зображення, завдяки чому твори набували емоційної сили та глибокої символічності. Тож, наївне мистецтво вирізняється особливою поетичністю, простотою та лаконічністю. До того ж, здавна українці полюбляли простоту у всьому, навіть у малюнку. Часто вони замовляли у малярів одну велику ікону, але з декількома образами, адже вона  вартувала дешевше.

«Тридільні або п’ятидільні народні ікони досить цікаво скомпоновані. На одному полотнищі малювали (писали) три або п’ять образів святих і розділяли їх орнаментованими смугами. Тож людям не доводилося платити за кожну ікону окремо. А Ви, мабуть, звернули увагу, як багато квітів на цих іконах: окремі букети на тлі ікон як символ Раю, квіти на одязі святих, а  у Святої Параскеви на голові український віночок з квітів. Отака трансформація у зображенні святих відбувалася в українському іконо писанні. Доречі, це явище прослідковується і в інших народів».

Далі натрапляємо на досить цікавий експонат – ікону, автором якої міг бути сам Тарас Шевченко.

«Християнський святий, великомученик Микита, за легендою поборов нечисту силу. Через це його образ був пошанований серед селян. Ікони з його зображенням вішали в хатах у якості оберега від всілякого зла. Як згадував Іван Макарович Гончар, саме цю ікону, яку він віднайшов на звалищі всілякого сміття, в народі приписували руці Тараса Григоровича Шевченка. Або ж її міг написати дяк, у якого він навчався, і  який полюбляв писати лик цього святого. Факт цей  потребує дослідження».

Та ось що нас дійсно здивувало – ікони, в обличчях яких можна розгледіти українські типажі людей, а не відсторонені релігійні образи.

«Хатня ікона – це, зазвичай, невеликі за розміром  ікони, які могли дозволити собі прості люди. Часом, замовляючи такі образи богомазу, просили аби риси святих були схожі на когось із родини, наприклад, образ Богородиці – на матір, Христос- на батька, Св.Миколай – на дідуся. Таким чином, у народній іконі того часу прослідковуються портретні риси українців. Церква не підтримувала такі вольності, відхід від сталих канонів. Однак ця традиція народного іконописання вистояла», – розповідає Тетяна Миколаївна.

Серед унікальних експонатів славнозвісні традиційні народні картини ХVIII- початку ХХ століть з зображенням козака. Ми були вражені, коли дізналися, образ якого козака вважали святим та чому радянська влада забороняла його тримати в хатах та ховали в запасниках музеїв. Нам розповіли, ким міг бути цей загадковий герой, якого зображали навіть на стінах, дверях та вуликах.

«Картини типу «Козак Мамай» вважалися ознакою націоналізму за радянського часу, тому, масово знищувалися. На сьогодні давніх картин збереглося лише близько сотні. Зображення козака з бандурою в руках під дубом у минулі століття  зустрічалися чи не в кожній селянській хаті, і не тільки картини – розписувалися двері, стіни та навіть вулики. Чому так боялися цього героя? Здавалося, сидить собі козак, грає на кобзі чи бандурі, під дубом, біля нього кінь, розкладені речі! Але саме в цьому зовнішньому спокої та рівновазі відчувається його велика духовна сила. Поза козака зі складеними навхрест ногами нагадує зображення святих на Сході, зокрема,  Будду. За легендами, вирізнялися серед  козаків – характерники – люди, які вміли володіти стихіями природи, наводити ману на ворогів.,Можливо, що Мамай на картині  був саме таким козаком, який не раз боронив рідну землю від нападників».

Ряд малярських робіт доповнюють народні краєвиди, побутові сцени з сільського життя («Побачення», Панас Плітік, 1889 р.; «Несе Галя воду», сер. ХХ ст,), портрети українських дівчат («Катерина», І пол. ХХ ст., «Портрет дівчини у вінку», Панас Ярмоленко, 20-30 роки ХХ ст.), натюрморти («Натюрморт з кавуном», Дмитро Перепелиця, 1930-ті роки) та інші.

«Чому саме натюрморт? Ми вважаємо, що осінь асоціюється з достатком. Коли вже весь урожай зібраний, коли душа господаря спокійна, а на завершення цього апофеозу достатку – зображений кавун на столі».

І завершальними на виставці стали картини на тему кохання та достатку, які у порівнянні із попередніми мають більш яскраві відтінки, а деякі – пронизані нотами іронії.

«Краєвид на народних картинах , де є біленька хатка у садку, церква, вітряк і озеречко з білими лебедями.– це  омріяний райський куточок, до якого так прагне втомлена буденністю українська душа. Тодішні часи були досить консервативними, суворими були моральні устрої. Молодятам до весілля заборонялося відверто показувати свої почуття . Як правило, вони крадькома зустрічалися ввечері, бо вдень не дай Бог. Ось бачите, на картині зображено зустріч пари серед дня і все:«Тікай Петре з Наталкою, біжить мати з качалкою».

Краєвид села з церквою

Краса народних ікон та картин в особливому наївному виконанні – те, від чого неможливо залишитися байдужими. Вони нагадують про українську щирість та любов до прекрасного.

Виставка «Вибране. Малярство» покаже вам інший бік іконописного мистецтва – незвичайного, таємничого та мальовничого.

Фото: Галина Капустинська

Офіційний сайт

Facebook

Знайдено вкрадену картину!

Вкрадену картину Клімта повернуть італійській галереї RicciOddi. Картину Portraitof a lady (1916–1917) викрали 23 роки тому. Її випадково знайшов садівник у стіні хижки, де він зберігав свої інструменти. Винних у злочині так і не знайшли, справа залишилася нерозкритою. Сьогодні картину оцінюють у 60 мільйонів євро. Цього разу галерея забезпечить її посиленою безпекою, аби крадіжка не […]

Туристичний маршрут місцями зйомок фільму «Мої думки тихі»

У 2021 році на Закарпатті відкриють туристичний маршрут місцями зйомок фільму «Мої думки тихі».   «Кіно приваблює туристів. Складно не згадати про “Третю людину”, коли ти у Відні. Завдяки фільму “Залягти на дно в Брюгге” у пряникове містечко з’їжджаються на Різдво. Фінляндія вабить творчістю Акі Каурісмякі, а по місцях серіалу “Міст” водять дорогі екскурсії … […]

Ліногравюра знову в моді!

Це опукла гравюра, зображення якої створюють на лінолеумі, вирізають, наносять на поверхню та копіюють. Техніка виникла на початку ХХ століття і подібна до ксилографії. У 2020 році її активно використовують художники і дизайнери: книжкові ілюстрації, упаковки, шрифти, кастомізація одягу. Найвідоміші майстри в Україні: О. Кульчицька, О. Пащенко, В. Литвиненко, В. Левицький, І. Селіванов, О.Фіщенко, Г. […]

Стосується кожного: події за вихідні

🔸 Букерівську премію 2020 року дали за роман про жіночий алкоголізм – «Шаггі Бейн», який базується на особистих спогадах автора – Дугласа Стюарта. Рішення суддів було одностайним. 🔸 Українець Олексій Новіков завоював титул найсильнішої людини планети! У 2004 та 2007 роках у змаганнях перемагав українець Василь Вірастюк. 🔸 Учені виявили, що скляні пляшки шкодять природі […]